Мне всегда было интересно побывать на концерте своей любимой группы за границей.
Я была наслышана о прошлогоднем концерте в Лондоне, на котором зал стоя пел гимн Украины, слышала отзывы о концерте в Бостоне, где вроде бы как бы Вакарчук забывал слова и немножко "халтурил". Очень хотелось посмотреть своими глазами - как выступают Океаны за границей, как ведут себя украинцы-эммигратны на их концерте, много ли не-украинцев, есть ли то единение, та атмосфера, тот драйв, та эйфория и переполняющая душу гордость...
Океаны выступали в Сан Франциско 19 октября, ровно через месяц после моего приезда в Штаты. Стоимость билетов показалась мне какой-то неадекватно высокой, и впервые за 9 лет я пропустила концерт ОЭ, который проходил практически у меня под боком. Но вселенная всегда дает еще один шанс (а иногда и не один). В моем случае - 25 февраля 2015 года - еще один концерт в Сан Франциско, и вполне себе приемлемая цена за билет - 50 долларов (которые потом оказались 70, т.к. в Штатах, никогда заявленная цена не оказывается финальной из-за налогов и комиссий, которые ты видишь уже на выходе).
С 6 вечера, на входе театра Warfield начала выстраиваться очередь - если бы в поле зрения не попадали большие темнокожие "прямо как в фильмах" охранники на входе в театр - можно было бы подумать, что я на родине. Нас, все-таки видно - по чертам лиц и выражениям на лицах, по манере одеваться и вести себя. Через полгода в Америке все это бросается в глаза особенно сильно.
Как и было заявлено, двери открылись в 6.30. Warfield - театр старый, построенный еще в 20х годах прошлого года, красный, бархатный, пыльный, с видавшими виды лепниной и росписью на стенах и потолке. Сидячих мест в нем 2300, сколько помещается в фан-зону перед сценой - затрудняюсь сказать - возможно несколько сотен. Через час после открытия дверей, сидячие места в зале были заполнены едва на половину. Люди сходились долго и медленно. Фан-зона заполнялась энергичнее.
 | |
| Warfield до начала концерта |
Вышиванки, веночки, тризубцы, флаги, иногда даже желтые спортивные куртки с синей надписью UKRAINE на спине, и при этом какая-то общая безэмоциональность. Утомленные ожидаением, люди сидели уткнувшись в телефоны, кто-то возмущался, кто-то "засыпал", кто-то заказывал выпивку. В Warfield есть бар и до начала концерта, официанты достаточно бодро ходили по рядам, принимая заказы. Постепенно, публика с верхних рядов переползала на нижние - но зал по прежнему оставался наполовину пустым. Интересно, почему.. Мало любителей ОЭ в Bay Area, мало рекламы, дорогие билеты?... Я нигде не нашла информации о том, сколько людей было на концерте, по моим личным ощущениям, в Warfield 25 февраля была приблизительно одна десятая киевского дворца спорта - вряд ли больше полуторы тысячи человек.
В 8.20 на сцену вышли Океаны. Все пятеро в темном. Вакарчук мне показался каким-то очень худым, бледным и уставшим. Поприветствовал публику на английском і одразу перейшов на українську. Подякував за підтримку і вибачився за те, що внаслідок сильного джетлегу має хворе горло, але пообіцяв зробити все, що в його силах, щоб нам сподобалось. "Як у вас тепло, коли не приїдеш до Каліфорнії, у вас завжди весна".
За традиційною першою піснею тура "Вставай" послідувала "Коли тобі важко", переплутавши місцями рядки і забувши слова, Славко викрутився з посмішкою "небо так близько у Сан Франциско". І публіка його щиро підтримала. Концерт тривав майже півтори години. Сильних і потужних пісень було більше ніж ліричних. Майже агресивною видалася мені "Лелеки", дуже несподівано було почути "Не можу без тебе", шаленою, майже відчайдушною пролунала "Зелені очі". Не знаю, як було у фан-зоні, але "нагорі" підспіви натовпу було виразно чутно лише на ліричних піснях і на "я-не-здааамся-без-бою". Можливо це особливості акустики залу, чи налаштувань звуку. Загалом, мені здалося, що на сидячу верхівку театру Вакарчук взагалі не звертав уваги, ніби їх і не було, і співав виключно для фан-зони. І мене це навіть не обурило, хочя я й сама сиділа на горі. Більшість людей в моєму полі зору перебувала в якомусь анабіозі, хто в телефоні, ні рухів, ні переживань, постійне сновигання чи то в бар, чи ще кудись.. Але це - мої власні відчуття і вони, скоріше за все не стосуються фан-зони, до якої я, на жаль, не потрапила.
Я дуже довго думала потім про цей концерт і про своі враження від нього. Якщо підсумувати в одне речення - то мені він видався трохи сумним але дуже чесним. Сумним - через те, що очикуваного єднання української діаспори попри всі прапори і вишиванки я не побачила, а чесним через те - що Океани не намагалися нічого з цим зробити. Не було ні болючої "На лінії вогню", яку і у Київі і у Львові було присвячено загиблим українцям, ні обнадійливої "Все буде добре", не було жодних коментарів стосовно ситуації в Україні, не було ніяких патріотичних закликів, не було сотень вогників на ліричних піснях, не було гімну. Двічі пролунало "Слава Україні", а на пісні "Стіна" Вакарчук накинув на плечі прапор, який потім прив'язав до стійки мікрофону.
Звичайно, порівнювати з українськими концертами цей виступ групи немає сенсу - зовсім інший контекст, інша країна, інша аудиторія, інший настрій. Що, мабуть, найцікавіше - це те, що концерт благодійний, організований сумісно з волонтерською організацією Nova Ukraine, i всі виручені кошти підуть на закупівлю медичного обладнання у зоні бойових дій в Україні.
Після жовтневого концерту у Сан Франциско, було організовано зустріч Вакарчука з фанами у форматі питання-відповідь. Відео з цієї зустрічі є на youtube, і мені дуже сподобалася відповідь Вакарчука на коментар відносно того, що концерти Океан Ельзи об´єднують та згуртовуюсь українців по всьому світові -"Ми не міністерство закордонних справ, ми дуже далекі від політики, і наша основна справа - то є наша музика". Так і було на цьому концерті. Звичайно, були прапори, їх було не мало, але перш за все, була музика. Чудова музика. Кожен музикант гурту бездоганно зробив частину своєї роботи. Професійне виконання 20 пісень, попри хворе горло. "Я сьогодні як старе розстоєне піаніно, ніби й інструмент непоганий, але кілька клавіш западають. Я вже викручуюся як можу". Велика кількість роботи на сцені - яку мені, особисто, було дуже видно. Був цікавий момент, коли Славко одягнув на голову Владі віночок дівчини с перших рядів фан-зони. Влада, який як мені здалося, отримував найбільше задоволення від концерту, відіграв з цім віночком на голові кілька пісень. В якийсь момент вінок упав додолу, в Влада його, граючи при цьому на ходу, підняв і поклав на платформу з ударними. Цей жест мені видався дуже поважним і щирим. Потім вінок повернули його власниці.
 |
| Під час концерту художниця малювала виступ групи - картина вийшла трохи дивною, бо з п'яти музикантів на панно потрапили лише четверо - Мілоша за динаміками вона не помітила |
Закінчився концерт піснею "Дякую" і словами: "Дякую вам за підтримку. Я сподіваюся, ми назбирали багато грошей і зробимо хорошу справу. Дякую вам, з вами тепло".
Сет ліст:
1. Вставай
2. Коли тобі важко
3. Ти собі сама
4. Відпусти
5. Майже весна
6. Більше для нас
7. Не можу без тебе
8. Друг
9. Лелеки
10. Відчуваю
11. Фіалки
12. Квітка
13. Стіна
14. Той день
15. На небі
16. Зелені очі
Біс 1
17. Не питай
18. Без бою
19. Я так хочу до тебе
Біс 2
20. Дякую тобі
Комментариев нет:
Отправить комментарий